Офіційна назва - Латвійська Республіка.

Державний устрій - республіка. Глава держави - Президент. Глава уряду - Прем'єр-міністр. Законодавчий орган - однопалатний Сейм.

Географічне розташування - країна знаходиться на північному сході Європи. На півночі межує з Естонією (загальний кордон - 339 км), на сході - з Росією (217 км), на півдні - з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). На заході омивається Балтійським морем.

Площа території - 64589 тис. кв. км (122 місце у світі).

Адміністративний поділ - поділяється на 26 районів (повітів).

Кількість населення - 2385 млн. осіб. Етнічні групи: латиші - 57,65%, росіяни - 29,58%, білоруси - 4,9%, українці - 2,68%, поляки - 2,5%.

Столиця - Рига (725,2 тис. мешканців).

Інші великі міста - Даугавпілс (112 тис. мешканців), Лієпая (84,6 тис.), Елгава (58,7 тис.).

Державна мова - латиська.

Релігія - євангельське лютеранство, православ'я, католицизм.

Державне свято - 18 листопада - День проголошення Латвійської Республіки (1918 р.). 

Державний прапор - Історичні писемні джерела про темно-червоний прапор з білою смугою збереглися з ХІІІ ст., коли з таким прапором проти староестонських племен воювали старолатиські племена. Відомості історичних джерел дозволяють називати прапор Латвії одним з найстаріших у світі. Колір прапора Латвії - особливий темно-червоний, відомий у світі як "латиський червоний" (Latvian red). Пропорції кольорів прапора 2:1:2, а довжини і ширини 2:1. Прапор разом з гербом затверджений особливим декретом парламенту Латвії 15 червня 1921 року. 

Державний герб - з'явився тільки після проголошення незалежної Латвійської Республіки 18 листопада 1918 року. Герб об'єднує як символи незалежності латиської держави, так і символи культурно-історичних країв. "Сонце", яке знаходиться над щитом герба, символізує національну державність Латвії. Зображення стилізованого "сонця", як знак відмінності, використовували латиські стрільці, які під час Першої світової війни служили в армії Росії. "Сонце" зображували з 17 променями, які символізували 17 округів, населених латишами. Три зірки над гербом уособлюють ідею об'єднання історичних країв (Курземе-Земгале, Відземе та Латгале) в одну державу - Латвію. Старовинні геральдичні фігури, які виникли ще у ХVІ ст., також символізують культурно-історичні краї. Червоний лев символізує Курземе і Земгале (західна і південно-західна Латвія). Лев у гербі Курземе (Курляндське герцогство) з'являється ще у 1559 році.
Срібний крилатий казковий звір з головою орла - "гриф" - символізує Відземе і Латгале (північно-східна та південо-східна Латвія). Цей символ з'являється у 1566 році, коли нинішня територія Відземе і Латгале знаходилася під владою об'єднаної Польсько-Литовської держави. Герб Латвійської Республіки розроблений латиським художником Ріхардсом Заріньшем.

Державний гімн. Назва гімну Латвії: "Dievs, svеti Latviju!" ("Бог, благослови Латвію!"). Автор гімну - латиський композитор Карліс Бауманіс. Вперше гімн виконувався на Першому загальному Святі латиської пісні і танцю наприкінці червня 1873 року в Ризі. З того моменту "Dievs, sveti Latviju!" стала піснею, яка пробуджувала національне самовизнання латиського народу. Після проголошення незалежності у 1918 році "Dievs, sveti Latviju!" стала гімном Латвії.

Грошова одиниця - лат.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, Рада Європи, ОБСЄ, МБРР, МВФ, Світовий банк, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП).

Домен - .lv.

 

Географічне положення
Латвія - держава у Східній Європі, розташована на узбережжі Балтійського моря і межує на півночі з Естонією, на півдні - з Литвою, на сході - з Росією і Білоруссю. Територія Латвії займає площу 64589 кв. км. і розташована на Східно-Європейській рівнині, на південно-східному березі Балтійського моря. На заході омивається Балтійським морем. 


Береги
Довжина берегової лінії становить близько 500 км. Береги переважно низинні з піщаними пляжами і дюнами, порізані слабко, глибоко в сушу врізається тільки Ризька затока, відокремлена від моря Курземським півостровом і островами Моонзундського архіпелагу.


Рельєф
Рельєф Латвії утворений в основному діяльністю льодовика. Характерне чергування плоских або хвилястих низовин і горбкуватих височин. Уздовж узбережжя Балтійського моря простягається низовина шириною 2-3 км, місцями до 50 км. У західній частині республіки розташована Курземська височина (висота - близько 184 м), розділена долиною р. Вента на Західно-Курземську і Cхідно-Курземську; тут характерні стародавні льодовикові долини, найглибша з них зайнята річкою Абава. У середній частині найбільшою є Відземська височина (з найвищою точкою республіки - Гайзинькалнс - 311 м); на сході - Латгальська височина (до 289 м), для них характерний морено- і кам'янистий пагорбовий рельєф з глибокими річковими долинами й озерними улоговинами. У центрі Латвії, між Курземською і Відземською височинами, розташована Середньолатвійська низовина з численними мореними пагорбами, на північному сході - Північно-Латвійська низовина (висота 40-60 м) з пагорбами - камами і друмлинами, між Відземською і Латгальською височиною - Східно-Латвійська низовина, середня частина якої зайнята плоскою заболоченою Лубанською низиною.


Клімат
У Латвії клімат помірний, але зі значними перепадами температур, перехідний від морського до континентального. Літо в Латвії тепле, не спекотне (середня температура - від 23°С до 30°С на заході). Середня температура липня - 16-18°С, у січні на узбережжі Балтійського моря -2°С, -°С, у східних районах -7°С. Найкомфортнішими місяцями для відпочинку є липень і серпень. Зима триває з грудня до середини березня. Середня температура взимку - від - 5°С до + 5°С, хоча можуть бути і морози до -30°С. Весна й осінь відносно м'які. Панують вітри західних румбів, опадів 550-800 мм на рік, дві третини випадає у теплий період, найсонячніший і найсухіший місяць - травень. Найбільша кількість опадів випадає на західних схилах височин (Відземській - більше 750 мм), найменше - у захищених височинами районах (Середньолатвійська низовина і Лубанська низина - менше 550 мм). Велика хмарність (150-180 похмурих днів у році). Вегетаційний період - із середини квітня до середини жовтня.


Геологічна будова і корисні копалини
Територія Латвії розташована у Північно-Західній частині Східно-Європейської платформи, у будові кристалічного фундаменту якої тут виділяються: Балтійська синекліза, південний схил Балтійського щита і північний схил Білоруської антеклізи. Кристалічний фундамент, що залягає на глибинах від 300-400 м (північно-східна частина республіки) до 2000 м і більше (південно-західна частина), складається з гранітів, гнейсів, амфіболітів, анортозитів і кристалічних сланців архейського, нижньо- і середньопротерозойського віку (від 1,2 до 2,4 млрд. років). Осадова товща, потужність якої сягає 2000-2200 м, складена переважно карбонатними і теригенними відкладами валдайської серії (верхній протерозой), кембрію, ордовика, силуру, девону, карбону, пермі, тріасу, юри, а також утвореннями антропогенового віку.
У складі кристалічного фундаменту на глибині близько 700 м (Лимбазький район) знайдені поклади залізних руд; у відкладах кембрію та ордовику у 1965 р. відкрито Кулдигське родовище нафти. До відкладів девону відносяться родовища гіпсового каменю, кварцових формувальних і скляних пісків, доломітів, різних глин. З пермськими відкладами пов'язані вапняки, а з юрськими - буре вугілля (непромислового значення) і кварцові піски. Серед антропогенових відкладів поширені глини, піски, піщано-гравійні утворення, що використовуються як будматеріали, а також великі поклади торфу. По берегах Балтійського моря і Ризької затоки інколи зустрічається бурштин. Є мінеральні джерела (Кемери, Балдоне).


Внутрішні води 
Латвія має розвинуту річкову мережу; тут нараховується 777 річок, довжина яких перевищує 10 км, загальна довжина всіх рік 38 тис. км. Усі ріки належать до басейну Балтійського моря. Найбільші з них: Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. Для режиму рік характерні весняні повені. Нерідкі паводки, влітку у результаті дощів, взимку - відлиг. Льодовий покрив у західних районах тримається 2-2,5 місяця, у східних 3-3,5 місяця, часто мінливий. Гідроенергоресурси визначені в 3,9 млрд. кВтг (з них 90% припадає на Даугаву). Створено водоймища на Даугаві - Плявінській ГЕС і Кегумській ГЕС.
В Латвії є озера з площею водного дзеркала 1 га і більше. Загалом їх 3195, займають вони 1,5% території республіки, більшість з них льодовикового походження. Найбільші озера: Лубанас, Резнас, Буртниску, Усмас, Лієпаяс. Найглибше озеро - Дридза (65,1 м). Озера використовуються для рибного господарства (особливо оз. Лубанас).


Ґрунти
52% земельних угідь займають підзолисті ґрунти (переважають дерново-підзолисті), 4% - дерново-карбонатні й окультурені ґрунти (Середньолатвійська низовина), 2% - заплавні, 23% - болотисті (дерново-глейові, дерново-підзолисто-глейові), 19% - торфовища. Близько 70% сільськогосподарських земель перезволожені.


Рослинність 
Латвія знаходиться у підзоні крислато-хвойних лісів. Площа, що вкрита лісами, становить 2,4 млн. га (38% території). 67% лісів хвойні (50% сосна, 17% ялина), 33% - листяні (24% береза, 4% осика, 3% чорна вільха, 2% біла вільха). Найбільші лісові масиви на Курземському півострові, по обидва береги річки Даугава і на північному сході Латвії. Луги займають 7,5% території республіки, велика частина лугів - суходільні. Болота вкривають 4,8% території, найбільше заболочена Східна Латвія, багато боліт навколо озер Лубанас і у нижній течії річки Айвіексте.


Тваринний світ 
Основні представники ссавців - зайці (русак і біляк), білка, козуля, лось, олень, лисиця, борсук, куниця, єнотовидний собака, реакліматизовані кабан і бобер. Промислова риба - салака, кілька, лосось, таймень, рибець, бельдюга, вугор та інші. У Ризькій затоці і гирлах рік водиться мінога.


Охорона природи
У Латвії є наступні заповідники: Слітере (широколистяний ліс, переважно ясеневий і кленовий, зустрічаються тис ягідний і дикий плющ); Моріцсала - острів на озері Усмас; Грини (атлантичний вереск); озеро Енгурес (водоплавний птах). Створено заказники: рибні (р. Салаца, озера Бабитес, Валгума, Каніера), боброві (рр. Слоцене, Скуйупе), мисливської фауни (Калснава, Угале). Охороняються деякі ділянки стародавніх річкових долин (у тому числі Гауї, Венти й Абави), що є пам'ятками природи, цікаві лісові масиви, 91 парк, у тому числі Каздангський і Скриверський дендрологічні парки, рідкісні види рослин і тварин. Ведуться роботи з лісовідновлення.